Люди пенсійного віку смажать шашлики в переносному мангалі в парку Відрадний в Києві. Долинає їхній сміх. Вечір п’ятниці, на вулиці тепло і бруньки ось-ось вибухнуть зеленим листям. На дитячому майданчику ганяють діти, хапаючись за всі залізні поверхні. На них вірус COVID-19 тримається близько доби. Але ані дітям, ані мамам, зайнятим розмовами на лавці, до цього немає діла. Вірус, що шириться Європою, це як страшне кіно, останню серію якого можна обговорити з подругами в парку. Вуличні кав’ярні відкриті, люди охоче беруть з рук продавців пластикові стаканчики, відраховують гроші. Дитячий поїзд курсує по парку, катаючи малечу…
Літні люди по всій країні масово штурмують громадський транспорт, так, ніби всім їм конче треба терміново потрапити з пункту А в пункт Б. Вони, звичайно, чули новини про закриття метро і кількісне обмеження пасажирів в наземному транспорті, напевно чули й про те, що люди старші 60 років – в зоні найбільшого ризику, але…
В цей час мій приятель Девід, який працює медичним братом одному з найбільших шпиталів Італії, Сен Мартін, лагодить собі захисний костюм. Спеціального вбрання для медиків давно не вистачає, тому Девід вдягає на себе великий шмат целофану, сестри прорізають отвір для обличчя, фіксують його скотчем на лобі, надягають окуляри, захисну маску та рукавці і відправляють колегу в палату для пацієнтів з COVID-19. В Італії вже понад 5 тисяч померлих і 59 тисяч інфікованих.
Я знаю про ситуацію в Італії, завдяки своїм друзям, медіа та соцмережам. А люди в парку Відрадний, чи в тролейбусі №27, схоже, не знають. Чому? Адже є інтернет, телевізор, соціальні мережі, невже вони не можуть отримати інформацію і бути обачними і свідомими до свого життя? Як спеціаліст з комунікацій, я розбиралась, чому в нашу перевантажену інформацією епоху, люди залишаються глухими та непоінформованими, і що з цим робити.
Вони всі брешуть. Люди не довіряють новинам!
Найскладніша аудиторія для комунікації – люди пенсійного віку. Вони вже потроху присутні в соцмережах, але їм важко розбиратися в інформаційному шквалі, критичне мислення – не найсильніша їхня риса, вони не вміють порівняти та перевірити інформацію, не розуміють, яким джерелам довіряти. Тому, коли їм складно, коли дуже багато ЗМІ маніпулюють, коли на одному телеканалі кажуть одне, а на другому - інше, простіше вимкнути мозок, піти в захист і відгородитися. Тоді виникає сакральна фраза: «вони всі брешуть», через яку пробитися з аргументами вже вкрай важко.
Що робити? Шукати авторитетів - друзів, дітей, онуків і діяти через них. Найперше, заспокоїти, а далі - вмовляти сидіти вдома та озброїти перевіреними джерелами – сайтами чи офіційними телеграм каналами.
Тітка Ася казала…
Для мене надійним джерелом інформації щодо ситуації з розвитком епідемії в Італії, Німеччині, США, Новій Зеландії стали мої друзі. Від них я дізнаюсь останні новини, яким можу довіряти. Але чи є такі джерела в інших людей? Так сталось, що люди довіряють, швидше, своїм знайомим, ніж офіційним новинам на сайті чи по телевізору. Особливо, коли сам МОЗ може трохи заплутатись, спочатку дає інформацію про 8 одужавших, а за 20 хвилин спростовує її. Розумію, що їм там непереливки, але це велике поле для зловживань і маніпуляцій. «Навіть МОЗ бреше, а ось тітка Ася казала, що …», і понеслась лавина фейків та брехні. В результаті, люди в масках для чогось ходять по вулицях і їздять у власних авто, кварцують приміщення чи їдять часник.
Тому, якщо ви маєте батьків та літніх друзів, станьте для них тимчасовим інформаційним центом – повідомляйте перевірені новини та застерігайте від необачних дій. Станьте на деякий час тою самою тіткою Асею, якій довіряють. Впевнена, вони використовують вайбер, робіть їм щодня розсилку свіжих даних та порад. Врятуйте їх від походів на вулицю, в парки та пенсійні фонди та від потоку інформації, в якому вони губляться.
Ой, лишенько! Фейко-ньюз
Моя мама пенсіонерка, але досі працює в школі. Днями вона прислала мені страшну страшилку по вайберу. Я ретельно, по слову, розібрала їй, чому це фейк. Бо, перше – в новині немає джерела і її неможливо перевірити, вона дуже емоційно забарвлена та має апокаліптичний сенс. Таку саму новину протягом дня мені прислали ще три знайомі літні людини. Про що це говорить? Про масовий розгін фейків задля паніки та дестабілізації в країні.
Хвиля фейків нині зростає до рівня 9 бального шторму
Хвиля фейків нині зростає до рівня 9 бального шторму. Наших близьких добряче гойдає та вже нудить. «Пенсіонера побили в маршрутці за те що він кашляв, вночі над Києвом літають гвинтокрили та розпилюють антисептик», - якщо ви таке чули, ви теж в таргетованій аудиторії, на яку розповсюджується ця хвиля. СБУ та МОЗ не втомлюються спростовувати ці фейки, але, погодьтеся, їм краще зараз займатися боротьбою з іншими вірусами.
Ми, звичайно, колись-таки помремо, але зараз наші шанси вижити зростають пропорційно до використання правильних алгоритмів поведінки під час епідемії коронавірусу. Тому, як казав Ілон Маск: «Don’t panic», але робіть правильні речі, що рятують життя.
Що буде з медіа?
Журналісти не встигають опрацьовувати великий масив інформації та перевіряти її
Останніми днями один з авторитетних сайтів кілька разів попався на яскравих заголовках новин, які не мали підтвердження. Журналісти не встигають опрацьовувати великий масив інформації та перевіряти її. Експерти, які заполонили сторінки та ефіри ЗМІ, не завжди мають компетенцію в темі, по якій виступають. Навіть мені кілька разів протягом тижня пропонували виступити експерткою та дати поради щодо запобігання епідемії чи лікування під час неї. Як розумієте, я в темі COVID-19 не спеціаліст, але тих, хто нині в різнокольорових масках бродить по ефірах і дає поради, хоч греблю гати. Ціна таких порад, в кращому випадку, нульова, в гіршому – поширення неправди, навіювання страхів. Навіть деякі ведучі стали вмить крутими інфекціоністами, готовими «на око» визначити ступінь зараження пасажирів літаків, що прибувають.
На минулому тижні наші клієнти - експерти в галузі права - давали дуже багато коментарів для ЗМІ. І, знаєте, з чого починались наші ранки? З моніторингу та виправлення помилок то в текстах публікацій, то в титрах. Журналісти втратили пильність, і я їх розумію. Тому, або медіа доведеться суттєво підтягувати стандарти перевірки інформації, або вони втратять довіру і аудиторія втече в телеграм канали та до блогерів, для яких стандарти та відповідальність за надану інформацію – пустий звук.
Аби вижити в період епідемії, нам всім треба, найперше, навчитися інформаційній грамотності
Аби вижити в період епідемії, нам всім треба, найперше, навчитися інформаційній грамотності: аналізувати та перевіряти інформацію, шукати джерела та спиратися на думку експертів, яким ми довіряємо. Так, наша обізнаність вбереже нас від непотрібних поїздок в транспорті, гуляння з друзями, і, зрештою, врятує наше життя. Це буде наша перша дієва вакцина проти коронавірусу.
Наталя Красненкова, директорка Компанії соціальних комунікацій «PR-House»
