Блогер "Клятий раціоналіст" Артем Албул: Чи є рішення про терміни локдауну політичним? Так. А мало б базуватися на висновках експертів

Про критичне мислення, реальний вплив інтернет-фейків та псевдодіагнозів на громадське здоров’я, та чому варто змінювати лікаря, який виписує валідол, УНІАН розповів автор відомого YouTube-каналу «Клятий раціоналіст» Артем Албул.

Цього року спостерігався дефіцит вакцин від грипу. Про що це свідчить? Українці навчилися серйозніше ставитися до здоров’я?

Я б не робив аж таких масштабних висновків. На мою думку, в умовах пандемії іншого вірусного захворювання, всі, хто зміг, вакцинувалися від грипу. Адже зараз будь-які респіраторні симптоми наштовхують на думку про ковід, тому зменшити шанси їхньої появи - хороша ідея. Тобто не думаю, що люди, які не розуміють потребу у вакцинації від грипу, раптово змінили думку. Скоріше, вакцинувалися всі ті, хто розуміє, але в інших умовах могли б і пропустити це щеплення.   

При цьому, 40% українців не готові робити щеплення від COVID-19 навіть безкоштовно (результати соцопитування Групи Рейтинг). Чи має держава протидіяти таким настроям?

Регулювання питань охорони здоров’я має бути. Звісно, для початку потрібна якісна інформаційна політика. А вже потім - чітка регламентація того, кому обов'язково мати щеплення, та певних обмежень для тих, хто відмовився.

Попереджуючи аргументи про «порушення конституційних прав і свобод», скажу, що про це не йдеться. Тобто право на освіту для невакцинованої дитини ніхто забрати не може, але реалізоване це право має бути без небезпеки для інших. Наприклад, в умовах домашнього навчання. 

Щодо освіти доцільно згадати нещодавню історію - в шкільному підручнику радили пити соду для лікування та профілактики онкозахворювань. Як бути з псевдонаукою у школах?

Треба забезпечити достатній рівень наукової експертизи. І це стосується не лише підручників. Усі рішення в країні мають базувати на об’єктивних даних та позиціях експертів. Такі люди в країні є, але їх не чують. Натомість питаннями освіти займаються плагіатори, міжнародними перемовинами - езотерики, а книжки з хімії пишуть фанатки псевдовченого Неумивакіна. 

Треба, щоб у населення були базові уявлення про критично важливі сфери життя / фото Артем Албул

Як суспільство має реагувати на ситуації, коли на відсутність критичного мислення однієї людини накладається непрофесіоналізм іншої? Наприклад, лікар радить пацієнту не робити щеплення.

У мене немає простої відповіді. Її й не може бути. Треба, щоб у населення були базові уявлення про критично важливі сфери життя. Треба, щоб людина не могла працювати лікарем, якщо  може порадити відмовитись від щеплення без належних причин. Щоб система була здатна фіксувати та реагувати на таке.

Але це непростий процес, який займає десятки років. Крім того, він має бути планомірним та системним, включати трансформацію освіти усіх рівнів, науки, законодавства, судів та інших інстанцій. А для цього має бути спадкоємність реформ. Натомість, маємо ситуацію, коли зі зміною уряду змінюються пріоритети та фактично згортаються реформи. Так, я, зокрема, маю на увазі медичну реформу, яку починало міністерство охорони здоров’я під керівництвом Уляни Супрун.     

Ваша цитата: «Якщо лікар виписує валідол, говоріть про його неефективність або шукайте іншого лікаря…». Поясніть читачам, що не так з валідолом.

Валідол - це, по суті, ментолова цукерка. Жодного серйозного обґрунтування його ефективності не існує. Під серйозним обґрунтуванням маю на увазі публікації в якісних рецензованих наукових журналах.

Які ще рекомендації лікаря мають стимулювати шукати нового спеціаліста?

Вам треба змінити лікаря, якщо вам виписують гомеопатію, препарати з недоведеною ефективністю, відмовляють від щеплення, замість адекватних пояснень лякають та тиснуть, вимагають купувати лише препарат з конкретною торговою назвою та лише в конкретній аптеці. Останнє свідчитиме про певний зиск лікаря у такому призначенні та ставитиме це призначення під сумнів.      

В питаннях здоров’я більшість звикли шукати поради в інтернеті, де засилля реклами, типу: «Якщо в тебе така група крові, захисну маску можеш не носити…». Чи можуть ці нісенітниці спричинити серйозні проблеми для безпеки громадського здоров’я?

У більшості користувачів інтернету до схожих повідомлень розвинулась «банерна сліпота». Тому в цьому конкретному випадку я б не говорив про серйозні наслідки. Але загалом усілякі фейки про ковід, народні засоби лікування та інша маячня має реальні негативні наслідки. Люди з певним типом світогляду вбирають цю інформацію, а потім відмовляються від адекватного лікування на користь народних засобів або препаратів з недоведеною ефективністю, водять дітей до цілителів і таке інше.   

Усілякі фейки про ковід, народні засоби лікування та інша маячня має реальні негативні наслідки / фото Артем Албул

Як зрозуміти, що певна інформація низької якості? Назвіть кілька головних, на ваш погляд, ознак відверто фейкової інформації.

Апеляція до емоцій. Відсутність першоджерела та автора матеріалу. Ультимативність викладу. Некоректні узагальнення та причинно-наслідкові зв’язки. 

Чи можуть фейки призводити до тривожного розладу? Чи може людина стати іпохондриком, начитавшись нісенітниць?

Не берусь стверджувати про причини розвитку тривожного розладу та іпохондрії, але очевидно, що нісенітниці зміщують акценти, змушують турбуватися про дрібниці та не звертати увагу на важливе. Існує безліч псевдодіагнозів, яким оперують вітчизняні лікарі, що призводить не просто до підвищення тривожності, а і до тривалого, часто недешевого лікування.

Як в українців в цілому з критичним мисленням? Як ми можемо це оцінювати/вимірювати?

Українці не гірші, і не кращі, ніж інші. Об’єктивно про рівень критичного мислення говорити можна, але для цього треба розробити та провести спеціальне тестування. Просто використати тести інших країн не вийде, треба враховувати локальні контексти. До такого тестування репрезентативної вибірки реальних даних у нас немає.

Ваша цитата: «З якогось переляку люди вирішили, що вушна сірка – це зло…». Про які ще переконання українців ви б сказали: «З якогось переляку…»?

Знову ж таки, більшість таких переконань не є унікальними для нас. В усьому світ є недовіра до ГМО та вакцинації, неправильні уявлення про здорове харчування, використання фуфломіцинів. Окремо виділити можна лікування застуди. Є відома фраза: «Застуда без лікування минає за тиждень, а з лікуванням - за сім днів». Це дійсно так, специфічного лікування застуда не потребує, просто відпочинок, достатньо рідини, максимум - симптоматичне лікування.

При цьому і з власного бажання, і відповідно до некоректних рекомендацій лікарів, люди купують гомеопатію, БАДи та інші неефективні препарати. У 2017 році українці витратили 14 мільярдів гривень на препарати без доведеної ефективності, а це 26% від загальних витрат. 

Чи відрізняємося ми чимось від інших країн в питанні зловживання антибіотиками? Чи справді є ризики того, що антибіотики перестануть діяти (про це кажуть в Центрі громадського здоров’я)? Чим це загрожує?

Знову ж таки, об'єктивної статистики по країнам не знаю. Але те, що все більше бактерій стають резистентними до існуючих препаратів - факт. Основні причини - це нераціональне використання антибіотиків. Призначення, коли це непотрібно, завчасне припинення курсу антибіотиків, зловживання в тваринництві - це все наближає нас до поширення супербактерій, які будуть стійкими до усіх існуючих антибіотиків.

Звісно, науковці розглядають цей варіант та шукають інші способи боротьби з бактеріальними інфекціями, але це складний тривалий процес. Ми своєю безвідповідальністю фактично крадемо у них час.      

Раніше ви розповідали про сайт What’s The Harm (каталог людських історій-доказів того, як відсутність критичного мислення призводить до жахливих наслідків). Чи потрібно в Україні щось схоже? Наведіть приклади приголомшливих для вас ситуацій-доказів, чому небезпечно мислити не критично.

Якби знайшлись ентузіасти, які збирали б такі кейси у нас, я б усіляко підтримав цю ініціативу. А приголомшують зазвичай випадки, які закінчуються смертельно, хоча початкова ситуація була зовсім нестрашна. Дівчина, яка в намаганнях позбутися головного болю звернулася до хіропрактика, отримала пошкодження шиї та невдовзі померла від інсульту. Інший приклад - чоловік з лейкемією звернувся в аюрведичний центр, в якому його запевнили, що хвороба минула. Він відмовився від лікування і помер. На What’s The Harm є купа таких прикладів.

«Критичне мислення» - це здоровий глузд чи щось більше? Звідусіль лунає, що це обов’язкова навичка для сучасної людини (є онлайн курси, подкасти, днями стартував проєкт на радіо).

Важливо розуміти, що критичне мислення - це не навичка. Це компетенція. Тобто набір із знань, навичок та, навіть, рис характеру. Тому будь-яке навчання основам критичного мислення має лягати на ґрунт знань у галузі, до якої застосовуватиметься критичний підхід.

Щоб критично мислити в темі, наприклад, медицини, людина має не просто знати базові речі з теорії критичного мислення, а ще й мати знання з біології, медичної статистики і так далі. А також володіти навичками, на кшталт пошуку медичної інформації, верифікації джерела і таке інше. Лише сукупність усього цього здатна наблизити нас до критичного мислення.    

Поясніть, які стимули у людини розвивати критичне мислення?

Критичне мислення - це, першочергово, метод пошуку оптимальних рішень. А всі ми зацікавлені в правильних рішеннях щодо своїх фінансів, здоров’я тощо. Також критичний підхід дозволяє правильно оцінювати ймовірності та ризики. Люди панічно бояться літати, при цьому спокійно їздять в таксі непристебнутими. Хоча ймовірність ДТП вища, ніж авіакатастрофи.     

У 2017 році українці витратили 14 мільярдів гривень на препарати без доведеної ефективності / фото Артем Албул

Якщо окремій людині не притаманне критичне мислення – це її проблема чи суспільна?

Суспільство - це набір окремих людей, тому, звісно, вплив є. Нераціональність людей на керівних посадах зменшує їхню ефективність. Несвідоме голосування на емоціях шкодить країні. Коли людина відмовляється від ефективного лікування - соціум втрачає працездатну одиницю. Коли батьки відмовляються від вакцинації дітей, то лікування хвороби, яку можна було попередити, дасть зайве навантаження на медичну систему. Тому так, я вважаю, що на кожному з нас лежить персональна відповідальність за суспільство.  

Як ставитеся до ідеї запровадити новорічний локдаун?

Локдаун - це дієвий інструмент. Звісно, у разі його дотримання.

Чи потрібно в умовах поширення інфекційного захворювання влаштовувати корпоративи та інші масові святкування, особливо в закритих приміщеннях? Очевидно, це погана ідея. Чи потрібен нашій країні локдаун? Так. Чи є рішення про його можливі терміни політичним? Так. А мало б базуватися на висновках експертів, наприклад, Київської школи економіки. 

Ірина Петренко

УНІАН в Google News