Наталія Матолінець: Ми вже не приймаємо пацієнтів з ураженням легень менше ніж 70%
Наталія Матолінець: Ми вже не приймаємо пацієнтів з ураженням легень менше ніж 70%

Наталія Матолінець: Ми вже не приймаємо пацієнтів з ураженням легень менше ніж 70%

09:48, 07 квітня 2021
12 хв. 8135 Інтерв'ю

Завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова Наталія Матолінець розповіла УНІАН про найдовше перебування пацієнта з коронавірусом в реанімації, скільки ковідних пацієнтів припадає на одного лікаря та як запобігти тяжкому перебігу COVID-19.

Скажіть, якою зараз є ситуація у Львові?  

Ситуація зараз є критичною. Ми щодня працюємо з великою кількістю пацієнтів, розгортаємо додаткові ліжка. Але навіть випереджаючи час, все одно не встигаємо за тією кількістю пацієнтів, яка надходить. На сьогодні в нашій реанімації зайняті приблизно 80% ковідних ліжок.

Скільки це пацієнтів?

Якщо по цифрах, то у нашій клініці, яка є однією з найбільших в Західній Україні, де лікують пацієнтів з ковід, в середньому щодня є близько 500 госпіталізованих пацієнтів. У критичному стані з них – від 50 до 70 осіб.

Критичні ситуації полягають в тому, що кожен з таких пацієнтів є в групі ризику. Коронавірусні ускладнення насамперед б’ють по легенях, викликають легеневу недостатність з великою кількістю тромбів в легенях. Тому бувають ситуації, коли зранку пацієнт ще більш-менш стабільний, потім встав, попив води чи сходив в туалет, потужився – пішла тромботична реакція. Тож до вечора ми можемо його втратити. Все відбувається блискавично.

Що потрібно робити?

Такий блискавичний, стрімкий і дуже агресивний перебіг захворювання вимагає того, що навіть коли є досить легка форма, але яка потребує госпіталізації, ти не можеш просто розписати лікування такому пацієнту і контролювати його стан. Такі люди вимагають ретельного моніторингу і догляду, біля них має постійно бути присутній медперсонал. Тож зрозуміло, якщо така кількість пацієнтів, то не вистачає ні матеріальних, ні фізичних ресурсів.

За словами Наталії Матолінець, у реанімації клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова зайнято приблизно 80% ковідних ліжок / фото Євген Бойко, Facebook

Скільки пацієнтів припадає на одного лікаря?

Якщо в ідеалі, то на кожного пацієнта, який перебуває у тяжкому стані, має бути один кваліфікований лікар, який буде займатися саме цим пацієнтом. Від цього залежить його життя. Якщо в реанімації 55 тяжких хворих, то яка має бути кількість персоналу? Насправді людей просто фізично не вистачає, бо, окрім коронавірусу, в реанімації багато людей, які мають супутні захворювання. Тож доводиться працювати не лише із конкретною інфекцією, а й загалом з погіршеним станом пацієнта, декомпенсацією всіх систем. Маю на увазі діабет, інсульт, бронхіальні астми, інфаркт, захворювання аутоімунної системи тощо…

Зараз маємо близько 20 пацієнтів, які перебувають на неінвазивній штучній вентиляції легень (коли кисень подається через маску). Під високим тиском чи під високим потоком потрібно надати до легень пацієнта до 80-100 літрів кисню на хвилину. Такого пацієнта ні на секунду не можна залишити самого, біля нього має бути або дуже висококваліфікована медсестра, або лікар, який буде постійно змінювати параметри або підбирати необхідні ліки. Треба 4-6 разів на добу брати аналізи, 4-6 разів поміняти пацієнту положення, повернути його на живіт, на бік… Це дуже важко. 

Насправді виходить 10-15 пацієнтів на одного лікаря. Тому ми намагаємося залучати і волонтерів, і студентів, і інтернів, тобто всіх, хто має медичну освіту і може нам допомогти. Бо в реанімацію, наприклад, ми не можемо взяти людину з вулиці, без потрібної кваліфікації. Стараємося більше підтягнути сестринський пост, щоб на одну медсестру було не більше 6-8 пацієнтів, але все одно поки не справляємося.

Через нестачу персоналу лікарня намагається залучати волонтерів, студентів, інтернів - всіх, хто має медичну освіту і може допомогти / фото ua.depositphotos.com

З якого курсу берете на допомогу студентів?

Студентів-медиків беремо з 4 курсу, хоча обмежень як таких немає. Бо є різні етапи – етап догляду за пацієнтом прямого контакту, де працює кваліфікований медперсонал, є етап діагностики (забрати, принести аналізи) - це непрямий контакт з хворим, ми не ризикуємо здоров’ям дітей, але потрібні руки. Окрім того, є медперсонал, який мусить оформити всю документацію, там має бути людина, яка має поняття в медицині. Тобто вони виконують таку технічну роботу.

Нові штами коронавірусу агресивніші. Чи тяжче перебігає хвороба? Кажуть, що вони найбільше вражають молодь?

У нас є різні пацієнти, але дійсно, британський штам найбільше вражає молодь, людей працездатного віку. На сьогодні у нас наймолодша пацієнтка - 22 роки. Це дівчина, у якої виявлений цукровий діабет та тяжка пневмонія, вона на штучній вентиляції легень, боремося за її життя. Найстаршому нашому пацієнтові у реанімації 89 років. Тобто є різна вікова категорія, але найбільше поступає пацієнтів у віці від 46 до 53-60 років. Це люди, які ходять на роботу, в яких є температура, ломка, нежить, тобто в яких інфекція перебігає дуже легко і вони на неї практично не звертають увагу. От вони ходять-ходять… Самі потім кажуть, мовляв, та я випивав щодня по 3 грами парацетамолу, бо піднімалась температура. А потім в один момент зранку прокидаються (9-12 доба) і вже таблетка не допомагає. Їх привозять каретою швидкої допомоги, а там 80-90% ураження легень.

До речі, ми вже навіть не беремо пацієнтів з ураженням легень менше ніж 70% – їх просто немає, бо величезна кількість з тотальним ураженням. Раніше, під час другої хвилі, ми працювали з пацієнтами з ураженням 40-50%, але то були люди старшого віку, і ми думали, що це критично. А зараз усі наші пацієнти з більшим ураженням – 80-90%, особливо молодь…

У лікарні, де працює Наталія Матолінець, найбільше пацієнтів з COVID-19 у віці від 46 до 53-60 років / ua.depositphotos.com

Дітей уражає цей новий штам?

Наша клініка безпосередньо не працює з дітьми, але від колег є інформація, що так, багато дітей є з тяжкими формами. Але найбільше б’ємо на сполох, що це молодь, яка не надто уважно ставиться до власного здоров’я.

Як зупинити вірус і чи достатньо тих заходів, яких зараз вживають у Львові?

Треба розірвати ланцюг, це зрозуміло всім. Єдиний варіант – соціальна дистанція. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Тож єдина можливість його зупинити – до кожної людини, до її свідомості треба достукатися. Кожен має розуміти, що не можна підійти на відстань метр-півтора до іншої людини. Тільки шляхом уникнення скупчень і дотримання санітарно-гігієнічних вимог ми можемо це зупинити.

Влада робить все правильно, вживає заходів, як може, але інша річ, як наші люди до них дослухаються. Я бачу, яка велика кількість людей їздить в транспорті, скільки гуляє містом, по парках. Маски – у кого де-небудь. На жаль, насправді до людей дуже мало доходить, що б ми не робили…  Але це єдина можливість розірвати шляхи передачі.

Окрім того, є ще категорія пацієнтів, які вважають, що вони молоді і здорові, ніколи нічим не хворіли, тож переносять цю інфекцію на ногах, не надаючи їй належного значення. А коли вже геть погано, втрачають сили, не можуть самостійно дихати і падає сатурація (рівень кисню в крові), їх тоді «швидкі» привозять в критичному стані. Бо люди старші і ті, які мають супутні патології, уважніше ставляться: відчувають - щось не так, розуміють, що це може бути коронавірус, і звертаються до медиків. А от молоді пацієнти легковажать – випив таблетку і побіг на роботу. Тому їх до нас привозять у критичному стані.

Чи дієва вакцинація?

Однозначно! Це другий пункт, необхідний після свідомого обмеження контактів, щоб розірвати ланцюжок інфекції.

Хто переносить коронавірус найлегше, а хто найважче?

Найлегше переносять ті, хто в перші два-три дні після захворювання відчули, що щось не так з організмом, і серйозно поставились до свого здоров’я.

Всі лікарі рекомендують максимально свіже повітря, відсутність фізичних навантажень, жодних стресів, багато пиття і вітаміни. Якщо у перші дні цього дотримуватися, то шанс на ураження легень – невисокий. А якщо жити в звичному режимі і пити таблетки від температури, то шанс, що на дев’яту-десяту добу привезуть каретою «швидкої» в лікарню, вдвічі вищий.

Наталія Матолінець впевнена: вакцинація проти COVID-19 дієва / фото ua.depositphotos.com

Який відсоток летальних випадків серед тих, хто перебуває на стаціонарі?

Летальність дуже висока. Можливо, у цифрах так, як було і торік влітку, але тоді помирали пацієнти категорії 80+, а тепер 50+, це дуже страшно. Якщо в цифрах, то в нашій лікарні з 55 пацієнтів в реанімації за добу помирає в середньому 3-5 осіб.

Чи збільшився термін лікування ковіду та чи змінився протокол у зв’язку з появою нових штамів?

Протокол не те, що змінений, він коригується – база залишається та сама, а вже залежно від змін штамів вірусу вносять корективи. Зараз ми застосовуємо, той, який переглядали взимку. Це найновіший, який більш акцентує увагу на триваліше введення антикоагулянтів (речовин, що перешкоджають зсіданню крові) до місяця і більше часу, використання імуномоделюючих препаратів, плазми, проведення діагностики на різних етапах – приєднана чи відсутня бактеріальна інфекція. 

Стосовно строку лікування в інтенсивній терапії – так, час перебування пацієнтів на ШВЛ збільшився від двох і більше тижнів до місяця. Це потрібно для того, щоб стабілізувати легеневу функцію, щоб пацієнт міг самостійно дихати. Раніше ми стабілізовували пацієнта за три-п’ять днів. А взагалі найдовше в нас лікування було до 60 діб в реанімації.

Лікування стало дорожчим?

Зараз ми вже більше забезпечені медикаментами, ніж на початку пандемії. У середньому лікування пацієнта в гострий критичний період обходиться до 20 тисяч гривень на добу. Це вводяться седативні препарати, антибіотик, для розрідження крові та стимулятори імунітету.

Що найскладніше у вашій роботі?

Втрачати пацієнтів. Коли ми дуже багато вклали зусиль і втрачаємо…  Ми завжди працювали на межі життя і смерті, але коли пацієнт був абсолютно здоровий, ніколи ні на що не хворів, і через якийсь там мікроскопічний вірус молода людина помирає у тебе на очах, коли розумієш, що з двох легень не функціонує жоден їхній відсоток, а ти нічого не можеш зробити, це найстрашніше…

Я, наприклад, досі пам’ятаю пацієнта, який у квітні минулого року першим помер у нашій лікарні від коронавірусу. Це був чоловік 55 років, далекобійник. Він напередодні повернувся з-за кордону і скаржився на шлункові болі, мав температуру, блювоту, пронос, тож думав - отруєння. Ми тоді ще достеменно не знали, що таке коронавірус, і як він може проявлятися… Тому його деякий час лікували в інфекційному відділенні, а коли у нього вже почалися розлади свідомості, почала падати сатурація, перевели до нас в реанімацію. Протокол лікування вимагав зробити рентген, він показав пневмонію. Словом, через три доби, підключеним до апарату ШВЛ, чоловік помер. Це був дванадцятий день його хвороби.

Найскладніше в роботі лікаря, за словами Наталії Матолінець, втрачати пацієнтів / фото ua.depositphotos.com

Як лікарі втримують вже понад рік працювати в умовах пандемії?

Ми – оптимісти, і живемо від хвилі до хвилі. Тільки стає трошки легше, думаємо, ну, все, нас тепер Бог милує, можемо трошечки відпочити. А потім знову росте хвиля…  Останніх два-три тижні дуже важко. Це балансування на межі життя і смерті пацієнтів, і на межі повного виснаження і зневіри лікарів. Але в душі все ж сподіваємося, що ще трошки, і піде на спад, і стане легше.

Коли стоїш біля пацієнта у тому костюмі, сходиш потом, здається, ну, все, це кінець, більше не витримаєш…  Але потім виходиш до родичів пацієнта, які дивляться на тебе з надією, і набираєшся сил, бо розумієш, що крім тебе, ніхто їм не допоможе. Щоб ми трималися далі, звертаємося до усіх громадян – бережіть себе, дотримуйтеся дистанції, уникайте скупчень, носіть маски і не наражайте своє здоров’я на небезпеку.

Мирослава Бзікадзе

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies