Українців запевняють, що всі міри у боротьбі з COVID-19 прийняті, і у нас не гірше, чи, мабуть, навіть краще, ніж в інших. Нещодавно у нас летальність була «трохи більшою, ніж у Німеччині». А зараз ми «йдемо за польським сценарієм». Подивимось, що ж це за сценарій.
Зважаючи на близьку чисельність населення, зробити це легко. На 25 квітня в Польщі 11 617 випадків захворювання, в Україні – 8 617, з них активних – 8 817 та 7 568 відповідно. Здається, правда схоже. А ось кількість одужавших вже відрізняється майже втричі – 2 265 і 840 відповідно.
У Польщі швидке зростання реєстрації, відоме як експоненційний ріст, почалося 16 березня, а в Україні – за два тижні. В Україні краще стримували епідемію? Сумнівно. Причина лежить на поверхні: станом на 7 квітня, коли Україна нарешті запустила більш-менш регулярне тестування, в Польщі на мільйон населення тестувалося 2437 людей (в Україні – 146, а до цього тестування було фактично спорадичним).
У Польщі швидке зростання реєстрації, відоме як експоненційний ріст, почалося 16 березня, а в Україні – за два тижні
Станом на 26 квітня в Польщі проводилося 7 679 тестів на мільйон населення (в Україні – 2 044), загалом проведено 290 633 тестів (в Україні – 89 373). Тож збіг даних є суто випадковим. І він геть не означає подібності епідеміологічних ситуацій. Ба більше, має лише насторожувати, адже при майже однаковій кількості хворих ми знаходимось на початку того шляху, який Польща вже пройшла.
Чим же ситуація в Польщі відрізняється? Нещодавно у The Walls Street Journal з’явилася стаття «Бідніші країни Сходу Європи можуть надати Заходу уроки з коронавірусу» (Poorer Nations in Europe’s East Could Teach the West a Lesson on Coronavirus). Головне спостереження: тверезо оцінюючи можливості своїх, слабкіших за західні, систем охорони здоров’я, і розуміючи, що вони не витримають напливу хворих, Чехія, Словаччина і Польща зосередилися на карантинних заходах, виявленні та ізоляції. Польща (як і Німеччина, де летальність «трохи» менше, ніж у нас) активно відстежує та ізолює кожного виявленого пацієнта, цей процес контролюється через мобільний додаток. До речі, у Німеччині активне відстеження і багаторазове тестування контактів почалося набагато раніше решти країн, з чим і пов’язують сприятливу динаміку. Нічого кращого, ніж активне виявлення, ізоляція та відстеження контактів для будь-якої інфекції, світова епідеміологія ще не знає.
Що ж в Україні? Про епідеміологічне розслідування, не лише стосовно COVID-19, а й стосовно старих інфекцій (туберкульозу, дизентерії, чого завгодно) забули так, нібито ніколи не чули. Стандарт допомоги пацієнту з COVID-19 передбачає тільки спостереження контактної особи на предмет появи симптомів, і лише за їх наявності – тестування. Це вже викликає питання, адже відомо, що у людини без симптомів тест може бути позитивним. Утім, хто ж відповідає за спостереження? І взагалі, чи є дані, скільки контактів 8617 виявлених хворих на COVID-19 дійсно обстежено?
Про масштаби реального поширення інфекції в осередках свідчать два відомих приклади: Києво-Печерська Лавра і гуртожиток у Вишневому
Між тим, про масштаби реального поширення інфекції в осередках свідчать два відомих приклади: Києво-Печерська Лавра, де майже одночасно COVID-19 виявлений у понад 100 насельників, і гуртожиток у Вишневому, де з 300 мешканців наразі виявлено 78 випадків. Значить, якщо дуже потрібно, можливо обстежити і без симптомів! Що ж буде, якщо також наскрізь обстежити всі гуртожитки, казарми, хостели, інтернати тощо?
Для того, щоб говорити про сценарії та озвучувати прогнози, потрібно передусім чесно оцінювати свої сили і результати своєї роботи, а не брехати. Не брехати, що у нас достатньо апаратів ШВЛ (виявляється, і апарати не зовсім ті, і до них потрібно ще багато матеріальних та людських ресурсів, яких немає), достатньо лікувальних закладів (про умови в тих закладах свідчить той факт, що вже 20% пацієнтів з COVID-19 – це медичні працівники, світовий рекорд). І тим більше не брехати, що у підйомі захворюваності винні віряни і Пасхальні свята. Адже мляве зростання кількості зареєстрованих випадків після паузи на свята, вочевидь, не відображає реалії та просто вказує на відсутність системи у тестуванні.
Сміливі і безпідставні прогнози, які довільно змінюються (пік епідемії переноситься з 14-го на 17-те квітня, а зараз – на «після Пасхи») – не витримують критики, адже у більшості країн з набагато більш об’єктивною реєстрацією, остерігаються говорити про піки не те, що у днях, а навіть у місяцях.
Новий національний тренд – заява про масове тестування на наявність антитіл з метою дізнатися, скільки людей вже мають імунітет. Це було б добре, якщо б була відома надійність цього методу та хоча б приблизно зрозуміло, скільки насправді людей мають активне захворювання. До того ж, ВООЗ стосовно будь-якої хвороби рекомендує утримуватися від масового неселективного скринінгу для запобігання розпилення ресурсів з невідомим ефектом, і зосередитися на обстеженні груп ризику.
Уникнути експоненціального зростання кількості хворих на COVID-19 не вдалося ще ні одній країні. В Україні воно тільки починається і говорити про якісь прогнози за такої якості даних просто неможливо.
Уникнути експоненціального зростання кількості хворих на COVID-19 не вдалося ще ні одній країні
Хаотичні дії і гучні заяви вкотре нагадують про карго-культ на островах Тихого Океану після Другої Світової війни, коли місцеві жителі, побачивши, як американські транспортні літаки (карго) привозили їжу та інші важливі для них речі, створили релігію «виклику літаків» через бамбукові антени і дерев’яні рації. Чи не краще замість імітації дій чесно проаналізувати, що ми можемо, а чого ні, та діяти виходячи з реалій? Ефективно працювати можливо навіть у бідних країнах. Необхідні тільки тверезість підходів та чесність.
Марія Долинська, кандидат медичних наук, медичний директор ГО «Інфекційний контроль в Україні»