Українська влада провалила старт кампанії з вакцинації проти коронавірусу, запізно долучившись до боротьби за вакцини, і наразі ми маємо лише один, готовий до вживання, препарат – індійську CoviShield, виготовлену за ліцензією англо-шведської фармкомпанії AstraZeneca. Незважаючи на такий обмежений «асортимент», чимало українців, відповідно до опитувань громадської думки та згідно з численними постами у соціальних мережах, не хочуть щеплюватись нею. Довіра до CoviShield в Україні раптом виявилась, м’яко кажучи, низькою. Невдоволені продуктом індуського фармпрому українці, мовляв, очікували на дещо інший препарат. Вельможне панство вважало, що закордонні благодійники організують Україні поставки більш «благородних» препаратів Pfizer чи Moderna, які безперервними рейсами буде привозити наш найбільший у світі літак «Мрія» (вщерть забитий коробками з ліками і кількома пакуночками для торговельної мережі «Епіцентр»). Причому без жодних зусиль з боку самої України, і, бажано, безкоштовно. Але щось, як то кажуть, пішло не так.

Насправді в українському суспільстві міцно і давно вкоренилася недовіра до будь-якої вакцинації взагалі. Попри те, що в усіх розвинених країнах діють обов’язкові календарі вакцинації від усіх можливих недугів, а подекуди  задовго до пандемії уже навіть були паспорти вакцинації, без яких громадяни були позбавлені багатьох благ цивілізації, українців досі складно переконати зробити навіть безкоштовне планове щеплення. В когось цей «комплекс» виник у 90-х роках минулого століття, коли у жовтій пресі активно тиражувалися повідомлення про те, що країнам пострадянського простору поставляються неякісні вакцини, використання яких несе важкі побічні ефекти і негативні наслідки, а хтось приєднався до горезвісних лав «антивакцинаторів» трохи пізніше, перечитавши постів у соцмережі «Однокласники». Так чи інакше, але саме з 90-х років кількість відмов від вакцинації в Україні різко зросла. Згодом щеплення вже перестали бути необхідними для вступу до дитсадка, школи чи університету. Держава жодним чином не переймалась цією небезпечною проблемою, і, зрештою, культура вакцинації в Україні повністю була знищена.

В українському суспільстві міцно і давно вкоренилася недовіра до будь-якої вакцинації взагалі

Як наслідок, коли в більшості розвинених країн світу вже давно забули про такі хвороби, як дифтерія чи кір, в Україні протягом останніх років кількість випадків захворювання на них дедалі збільшуються. Відомий лікар-педіатр Євген Комаровський вже не перший рік б’є на сполох: смертність від дифтерії становить 50%, і вилікувати її можна лише ін’єкцією дифтерійного антитоксину, кількість якого в Україні дуже обмежена – лише кілька доз на кожну область. Але навіть попри те, що вакцинуватися від дифтерії можна безкоштовно в будь-якій державній лікарні, українці не поспішають скористатися пропозицією, яка може врятувати їм чи їхнім дітям життя.

Крім того, чим більше розвивався Інтернет, тим активніше в інформаційний простір (не без втручання «братніх» ботів з північних ботоферм) вкидалися антинаукові «страшилки» про «наслідки» будь-якої вакцинації – від невиліковних хвороб чи психологічних розладів у дітей до всесвітньої змови рептилоїдів з Біллом Гейтсом, які хочуть всіх чіпувати за допомогою вакцин і потім взяти щеплених людей під повний контроль, поневолюючи усіх з допомогою стільникового зв’язку 5G.

Однак рік тому до нас завітав COVID-19, поставивши життя всієї планети на паузу. Тоді навіть деякі запеклі антивакцинатори перелякались, почали активно скуповувати в аптеках різноманітні фуфломіцини для профілактики і були готові щепитись, щойно хоч якийсь препарат з’явиться. Проте вже за рік, коли просякнуті ковідним переляком штанці підсохли, а героїчний міністр охорони здоров’я Степанов ледь не самотужки привіз до України бізнес-класом дієву вакцину, кількість охочих її вжити різко зменшилася. Бо за всі минулі 12 місяців влада не зробила нічого, щоб така ситуація не сталась.

Наразі, щоб хоч трохи пом’якшити негативне ставлення частини населення до щеплень індійською вакциною, по одній дозі CoviShield вже героїчно прийняли на плече вже згадуваний нами міністр охорони здоров’я України та президент Володимир Зеленський. Однак поки що піар-ефект від цього vip-вакцинування – сумнівний.

Адже переконати деяких українців зробити щеплення CoviShield – справа не з легких. Чимало нащадків козацького роду вирішили, що вони варті тільки найкращого (або найбільш розпіареного, хоча ні, хіба хтось зможе обдурити наймудріший у світі народ?), а тому дедалі більше в соцмережах можна прочитати, мовляв, «я не проти вакцинації, але дочекаюсь «нормальної вакцини», а не якоїсь там індійської», бо ж індійська – то, так би мовити, для «країн третього світу». А, між тим, Індія багато років поспіль є світовим лідером у виробництві вакцин та ліків (поки ми пишаємось вирощуванням рапсу як рушієм вітчизняної технократичної економіки).

Окрему подяку за підігрівання негативного ставлення українців до вакцинації слід висловити українським політикам, які у своєму популістичному засліпленні нагнітають і без того критичну ситуацію

Докладають свій «внесок» в антивакцинаторську кампанію і численні журналісти та блогери, які, в гонитві за переглядами, «смакують» новини в дусі «у стількох-то вакцинованих українців з’явилися побічні ефекти» (побічні ефекти у вигляді невеликої температури, почервоніння окремих ділянок тіла, набряків на місці уколу тощо є нормальним явищем після будь-якого щеплення, та кому воно треба, ото дописувати).

Найбільш вправні диванні експерти з необмеженого кола питань апелюють до новин з-за кордону. Мовляв, ось в Німеччині чи Франції активно відмовляються від вакцин AstraZeneca, бо чекають на Pfizer чи Moderna. Ніби перша не така ефективна, як дві останні, не дуже підходить для людей 65+ чи, буцім-то, не захищає від нових штамів коронавірусу. Але ж посилаються при цьому на закордонних антивакцинаторів, а також тих, хто веде свою гру на фармацевтичних ринках. Та й, зрештою, у тих-таки німців і французів є можливість вибору вакцини, з якої і випливає змога перебирати харчі – чого, на жаль, у українців немає і навряд чи буде найближчим часом (дивина, га?).

Окрему подяку за підігрівання негативного ставлення українців до вакцинації слід висловити українським політикам, які у своєму популістичному засліпленні нагнітають і без того критичну ситуацію. «Оскар» у цій царині слід заслужено віддати колишньому президентові України Петру Порошенку (також відомий у певних колах як Сивочолий Гетьман або Криголам), який вчора так захопився грою в опозицію «за будь-яку ціну», що навіть назвав «гімном» вакцину, яку наразі використовують в Україні.

Тут, щоправда, Сивочолому Гетьману підклала несподівану свиню Канада, країна з однією з найпрогресивніших систем охорони здоров’я у світі, буквально сьогодні офіційно затвердивши для вакцинації своїх громадян те саме, цитуючи пана Криголама, «гімно» – індійський препарат Covishield. Чи вибачиться перед індійськими партнерами досвідчений політик і талановитий бізнесмен, що так вправно сам у себе купує телеканали?..

…Тим часом усі ми хочемо повернутися до нормального життя, рік якого вже безцільно згаяли. Знову хочемо без остраху збиратися з рідними-знайомими на великі свята, відвідувати концерти і фестивалі, вільно подорожувати. Не боятися їздити в метро чи на маршрутці в «годину пік». А умова для цього проста: мінімум 70% українців мають вакцинуватись. Скільки часу на це піде, поки ми будемо чекати «правильних вакцин», хтось вже порахував?

Марина Григоренко