Уряд заборонив ходити без масок чи респіраторів по вулицях, парках та інших територіях загального користування у «червоних зонах». І це рішення, попри усі жарти та обурення частини суспільства, є правильним. Адже при збереженні нинішньої швидкості госпіталізацій реанімаційні ліжка в країні закінчаться через 18 днів, а госпітальні ліжка – через 12 днів. Зважаючи на те, що швидкість госпіталізацій буде лише зростати (тому що епідемії мають експоненційний характер зростання), то ліжок не вистачатиме навіть раніше.
Вже зараз у країні склалася критична ситуація з захворюваністю на Covid-19, і заборона перебувати на вулицях без масок – це найпростіше, що можна зробити. Цей захід може здатися таким, що порушує громадянські права та змушує бунтувати. Але якщо порівняти його з «альтернативою», бажання спротиву зникне. Бо альтернатива тотальному носінню масок – це комендантська година, зупинка громадського транспорту та робота за спецпропусками.
Заборона перебувати навіть на вулиці без маски точно спрацює на користь, бо вона унеможливить ситуації, коли хтось намагається обійти вже наявні правила щодо приміщень. Наприклад, коли людям на вулиці можна перебувати без маски, дехто вважає, що може і в магазин увійти без неї, бо йому або «тільки цигарки», або «тільки швиденько спитати». Змусити таку людину вдягнути маску може тільки охоронець або поліцейський на вході. Тому дуже часто правило про носіння масок порушується.
Альтернатива тотальному носінню масок – це комендантська година, зупинка громадського транспорту та робота за спецпропусками.
Звісно, ймовірність інфікуватися у приміщенні набагато вища, ніж на вулиці, де краща вентиляція, і рух повітря розсіює аерозоль з інфекцією. Однак все одно на вулиці не нульовий ризик інфікування. Наприклад, якщо ти йдеш вулицею за інфікованою людиною протягом кількох хвилин, частинки аерозолю, які вона видихає, летять на тебе за рухом вітру, тобто весь цей час ти можеш вдихати струмінь зараженого аерозолю. Ще гірша ситуація, коли ти проходиш суспільний коридор, їдеш у ліфті, проходиш через підземний перехід. Погодьтесь, мало хто буде, опускаючись у підземний перехід, спеціально вдягати маску (хоча там немає нормальної вентиляції, а тому й зависає цей аерозоль, який інфікує інших перехожих).
Інший приклад. Оскільки зараз не працюють кафе, всі беруть із собою якусь їжу і починають спілкуватися з друзями на якихось лавочках у тих самих парках чи скверах. Відтак, парк перетворюється з місця одиночної спортивної пробіжки на місце скупчення людей – крокуючи парком, ти мусиш періодично проходити через невеличкий натовп людей і дихати, можливо, зараженим повітрям. Мабуть, буде безглуздо постійно знімати-одягати маску, тому більшість надає перевагу просто не звертати уваги на це. А саме так – випадково – люди і підхоплюють вірус.
Дехто зараз жартує, що тепер на нас чекає другий сезон гонитви за плавцями в Гідропарку
В Україні зараз циркулює британський штам коронавірусу, який, як відомо, є, за різними даними, на 25-75% заразнішим. Тобто його набагато легше підхопити, а розповсюдження важче стримати. Все це призводить до того, що ми навіть при вже звичних обмеженнях минулого року отримуємо більшу кількість інфікованих людей.
Дехто зараз жартує, що тепер на нас чекає другий сезон гонитви за плавцями в Гідропарку. Жарти жартами, та один плавець не становить загрози, але ж такими «плавцями» (порушниками правил та обмежень) намагаються бути чимало людей. І всі ці виключення ламають систему. Це так само, як пані Тимошенко відстоювала право перебувати без маски в літаку, тому що вона перехворіла. Добре, але завтра усі, хто побачив це, теж відстоюватимуть таке право, бо перехворіли. І що, поліцейським щоразу розбиратися, чи людина справді перехворіла, чи тільки вдає? Вчитуватись у довідки з титром антитіл? Зв’язуватись з лабораторіями для перевірки справжності довідки? А якщо діагноз поставлений не лабораторно, а клінічно – читати медичну картку перехожого?
Правила або однакові для всіх, або є ілюзією. Якщо ми хочемо зупинити епідемію, ми повинні прийняти необхідність постійно перебувати в масці, виходячи з дому, як нову норму поведінки. У нас заведено виходити на люди в одязі, хоча така традиція існувала не завжди – аборигени й досі ходять голими. Сприймайте це як нову традицію – прикривати ще одну частину тіла. Інакше за день у різних місцях можна нахапатися кілька порцій інфекції.
В азійських країнах навіть до пандемії маска у громадських місцях була звичною річчю. Там вона – елемент одягу
За ранніми дослідженнями (які ще будуть уточнюватись), для того, щоб захворіти, достатньо набрати 280 вірусних частинок. Якщо менше – скоріше за все, імунітет впорається. Відповідно, ці 280 частинок можна набрати не одним вдихом (якщо, звісно, не цілуватися з інфікованою людиною, бо вона виділяє близько 105 частинок за хвилину). Уявіть, що 50 одиниць можна підхопити, пройшовши спільним коридором на поверсі житлового будинку. Ще 50 – проїхавши у ліфті, ще 50 – у громадському транспорті. Навіть через вентиляцію санвузла вдома можна отримати додаткову частину (у Гонконгу під час першої епідемії SARS цілий житловий квартал інфікувався саме через вентиляцію у санвузлах. Відомо, що вірус виділяється з фекаліями. В кварталі Amoy Gardens аерозоль створювався через неправильну конфігурацію каналізації. Однак відомий більш типовий ризик: «туалетний шлейф». Тобто струмінь аерозолю, який піднімається догори при змиванні і зависає в повітрі на кілька діб. Загалом, коли ми консультуємо великі організації, то доводиться контролювати більше 700 подібних нюансів. Частина з них – це «нормалізація інженерних систем» – вентиляції, опалення, каналізації). І так по частинах, сумарно за день буде накопичена інфікуюча доза, яка людину звалить. Тож краще «профільтрувати» аерозоль в усіх цих місцях крізь респіратор чи маску, і звести можливості отримати чергову порцію інфекції до мінімуму.
В азійських країнах навіть до пандемії маска у громадських місцях була звичною річчю. Там вона – елемент одягу. І нам слід ставитися до масок так само.
Вадим Арістов, інфекціоніст, стратег, консультант з управління змінами